Записки Чертёнка № 13

8:16pm: приступ ідіотського оптимізму душить з середини...
пристрельте мене щоб не страждала.... :)

9:05pm: безперспективна хуйня без усякого сценарію...сумно...
холодно ..мля...Стасюк приїздить з Фрафуркту... хлопець десь...я п*ю ромашковий чай..а десь у Львові ти п*єш каву...
якби в мене була машинка часу (макаревіч крититься дзигаю)...я б повернулась твої руки, і очі мабуть....
а так просто холодно....
зима мабуть...десь всередині...

9:07pm: відкриваю гарем....
о права сто разів права Катакана Клей...найкращій чоловік то сымбыоз банківського автомата та посудомийної машини...
бо взагалі-то якщо чоловік один то ми його кохаємо, якщо їх два то ми кохаємо тіки себе... :)

9:57pm: казала тьотя багато не пий
Маленький йобаний Янгол
в пухнастому білому пір*ї
стрибає з гілки на гілку
за вікнами, на подвір*ї

Шкребеться пазурчиком в шибку
Примруживши сірі очі...
Змерзли шмарклі у носі,
Додому маленький хоче...

Продерсі в кватирку потроху
Заплигнув хутенько на спину
у когось білки зелені
а в мене блять Янголи білі

1:20pm: Получила вчера зайца по курсачу....а попросту пару..пофиг...

Получила последнее китайское предупреждение: сдать курсач и проэкт дипломной работы до 08 апреля...еже ли нет пинком под зад из универа...бээээ

послала на хер старосту....её вообще убить мало....сЦука долбаная....вид е мой не нравиться, корова толстозадая....

забила на всё, поперлась на Подол...встретила знакомых....пили пиво с таранкой...ням....

сняла с бедного, маленького Griffona штангу...так що тепер у мя в ухе штанга есть...биб...

11:02am: Тарілка щасливих талончіків і турецький чай....
а я таки буду щасливою...

6:26pm: крылья
Интересно, а как выростают крылья............незнаю как у ангелов, но у людей прорезаются иногда от страха......а иногда от громадного чувства любви.
мои крылья сделали взмах, и вот я лечу над вечерним город к тебе........Ангел.

11:34pm: відсутня
В чашці танцював червоний місяць, плавно балансуючи на дрібках цукру. Жовті березові листя кидалися долі і розбивалися шурхотом у вухах. Вітер цілував студеними устами мої голі плечі і поволі рухав фіранками на вікні. Раптом очі закрилися під черговим його поривом і світ зник. Його просто не стало. Мене не стало в цьому світі, ти був завжди. А трупи мертвого листя все падали і падали згори. М’який шурхіт листяної смерті вкривав останньою хвилею літепла. . .Ми дивилися один одному в очі, я і листя, і нічого не розуміли. Світ помирав. Я така маленька, щоб щось розуміти в цьому незбагненому світі. А листя маленьке, щоб щось розуміти в моєю заплутаному. Всівшись на підвіконня я почала рахувати жовте листя, в думках падаючи разом з ним. А може то листя рахувало мене? Вдягнувши футболку, я тихо поперлася на брудну, після вчорашнього паті, кухню. Чашка чаю обпекла наскрізь мої руки. скоро зима буде і за вікно, а не лише у мене в душі.............;-)

8:52pm: пиво
я на пепси ставлю крест,
пиво поколенье некст....;-)

11:21am: Я маленькая-маленькя
Ты большой-большой
Оба мы — дураки

7:22pm: Papito Karlito - От чесне слово я так не могу
У мене центр натхнєнія в іншому місці
а в планє комєрції я би дав тобі пасаду Главредактора в журналі "PLUTOEROTICA"
Равнєніє на Пенєлопу панове.
Працюю за посадою...тому і відсутня

7:15pm: а нічого писати....взагалі....осінь, бліна. холодно, любов не гріє навіть до себе, до іншої частини людства і поготів. в грудні захист диплому, а в ньому ще кінь не валявся. глітвейн теплий, що правда...деякі хлопці заміж кличуть. деякі нахрін просять піти.....усьо. па-па

10:37pm: Господин Питер с товарищами наигрывали «Не со мной». Играли для всех девушек, что стояли возле глобуса. Но в какой-то момент толпа исчезла, они словно пели только для меня одной. И вдруг резко захотелось разрыдаться, уткнуться лицом в чьё-то сильное плечо. Рыдания сдавливали горло с каждым звуком хриплого, прокуренного голоса всё больше и больше. Не со мной ты, не со мной….Питер пел попыхивая в сумраке сигаретой, казалось, что его взгляд проникает в саму душу, словно он видел мои затаённые слёзы в ней. И чужие руки резали сулгуни…….Я и Питер. Сижу, плачу на парапете, он поёт. От моих слёз на дворе стало совсем сыро. Но за эту короткую песню, что резала воздух Креста и мою душу, я похоже прожила отдельную жизнь…. питерскую… ;-)
Respect Настюшонку и Че. Отдельный – Питеру……..Forever!!!!!!!!!!!!!

11:20pm: Кто хочет.....
Хочешь буду снегом? и расстаю то твоей любви...
Хочешь буду птицей? Только не лови....
Хочешь буду песней? Только о тебе..
Хочешь буду сказкой? Сказкой о себе...
Хочешь буду ветром? Дерзким и смешным...
Хочешь буду рядом? Лишь с тобой одним.
Хочешь буду солнцем? Нежным, теплым, ярким.
Хочешь буду праздником? с множеством подарков.

11:13pm:

11:02pm: musi-pusi (12:16 AM) :
тіки не лякайся, я трохи дурнувата, товста і прекрасна
ЛiDS (12:18 AM) :
Сюдячи з ., зовсім навпаки :))

Може бути. Може бути, що я на фіґ зовсім інша. М’яка така, ніжна, мов баунті, в середині рожева м’якоть і декалітри текільно-тактильного соку в cocainових бульках. Може я пухнаста не погидженою Vitom вовною-бавовною-шизою та холодна. На фіг... Пофіґ, всі пішли по рідну маму... зверху я гаряче і злюче стерво. Во. Отака я. Остання.

10:45pm: роздуми на тему музикантів
мені музикантів вистачить здається на все життя. з одним 7 місяців оце зустрачалась на свою голову... на репетиції тебе не помічають бо процес творення важливіще від тебе, на концерті тебе не помічають бо спонсори і фанати важливіще за тебе, вдома тебе майже не помічають бо є батькі і друзі, в ліжку тебе помічають але не одразу. паскудно

4:03pm: Навколо мене все матляється. В тебе ростуть довгі ноги, від самих коренів зубів і вростають у небо. Піздец. Повний і всьому. Стілець відривається від підлоги з м’ясом, бля, зара я впаду. По стіні біжать хвилини мого сумління і у заглибинах дверей переростають в цунамі. Ти віддаляєшся зі швидкістю звуку-світла-води, а мене плющіть як маленького хом’ячка. Я не винна, хом’ячок сплигнув сам з багатоповерхівки. В нього карма була погана. Твої ноги перевернули сонце, воно позеленіло. Я сиджу на підлозі, шифрую Апекс-Юстасу: Тіні ростуть на захід. Я росту в середину. Вікно випало на зовні, в кімнату хлюпче чорне світло твоєї душі. No the happy end. It’s a big shit. It’s my life. Я стою біля твоїх ніг. Ти до біса високий, твоє обличчя в хмарах. Стілець дивиться чотирма ніжками в землю. The life фігня, а my life найбільша.

11:23pm: Була в бібліотеці. Випадково натрапила на книжечку дитячих казочок, де прочитала „казочку про Леніна” і „про те, як чоловік на правду вивів урядовців”. Ні одному Кінгу такого сюжету не марилося. Ну хіба що трилер „Колобок” видається не зовсім повною фігнею за сюжетом після такого.....Ніколи більше не буду читати випадкових книжок....

11:07pm: вереснева депресія, так буває восени
Звичайний ранок, звичайний день, звичайний дощ за звичайним вікном. Усі таке звичайне, навіть самотність стала звичайною у твоєму більш чим одноманітному житті. Навіть самотність, яку я здається не просила в неба. Та блін, це глючне небо, з якого знову періщить дощ, бо осінь, бо літо вже пішло на калинові мости, бо тобі незатишно в абсолютній, наче голій тиші...Це бо можна продовжувати і продовжувати, додаючі і додаючі різні порівняння, епітети і драглисті метафори, маскуючи цим усю ту саму ж самотність, звичайну самостність, яка живе багатьма людьми у моєму місті. Живе тихо, співіснує, їсть цих людей по розпорядку, займає половину їх душі, забиває собою частку за часткою години, вибиває вільні хвилини, ті, які колись були для друзів, для коханих, для власне самого собі... Осінь, блін, останні дні перепохованого літа, сумні довгі ночі за кінвою пива, старими газетами, світлинами, похмурі ранки в пустелі ранішньої імли, пологі дні і вечори, вечори, вечори...Коли так хочеться відчути себе, відчути іншого, статі одним цілим, щоб хоч на коротку мить вбити в собі самотність, так хочеться...Алі знову усе по старому, осінь, блін. Тож нам залищається самотність. Тож нам залищається осінь...

9:07pm: Усім бажаючим, шукайте мене на www.samvydav.net під ніком Ївга... всім людям, що дочітають оту фігню - великий респект. ;-)Всіх цьом.

9:03pm: Тіпа от вдруг подумала
Життя – це смертельна хвороба, що передається статевим шляхом.

6:30pm: Дилема, блін
Знайомий сказав, шо такі скурвійкі, як ото я, мають всього два варіанти глупава життя. Типу, довго і нещасливо та щасливо і недовго. Ламаю голову на друзки в страшному виборі. Два голоси за, три проти, один утримався. Кать ма, а жити хочеться!

6:55pm: Я не могу тебя забыть,
Ты снишься мне ночами,
Твой нежный запах, вкус и цвет встуют перед глазами.

Когда тебя со мною нет,
На сердце так тоскливо.
Жить не могу я без тебя,
Мое родное....ПИВО!!!

12:50am: Тепло-сіра ніч огорнула місто. Я не сплю, бо мушу думати про ... всяку фігню, щоб не думати про нефігню. Вибираючи одне з двох ми позбавляємо себе іншого. Наш вибір ілюзія самого вибору, імітація свободи волі і власної самобутності. Усе, ескейп.